Трапився мені скрін з трьома питаннями до самого себе. Зазвичай, я не ведусь на такє, але ці мені сподобались. Я дійсно хочу знайти на них відповіді для себе.

1. Чого я хочу, якщо ніхто не буде це оцінювати?

Все!!! Але основне - і це моя найбільша проблема - це моя робота. Мене напрягає сама лишень думка, що хтось оцінюватиме як швидко я розвиваюсь, порівняння з кимось, ну і безпосередня оцінка результату. Точніш, моя проблема, що я надто впевнена всередині себе, і розумію це. Тому мені важко сприймати критику.
Я завжди думаю "а наскільки швидше б я це зробила, якби *вставьте ім'я* не чекав цього від мене".

І, якщо відверто, то бути більш відвертою. Я можу рандомно розповісти людям про дрібниці свого життя, але те, що мене дійсно бентежить, я завжди тримаю в собі. Так і помру зі своїми переживаннями всередині.

2. Напиши список речей, які приносять тобі радість.

~самотність
~робота (і радість, і біль)
~мандри
~активне проведення часу
~музика!
~керування авто
~слухати музику в авто!
~читання манги
~спорт
~читання книг? (треба в цьому переконатись)
~пити чай з солодощами
~палити пахучі свічки
~переглядати улюблені серіали та аніме
~наряжатись та придумувати нові комбінації
~купувати подарунки
~купувати новий декор
~приймати гостей вдома
~грати в ігри на приставці
~приїжджати в рідне місто

3. Чи відчуваєш ти легкість і натхнення, коли уявляєш виконання твоїх бажань?

Це питання досить філософське, над яким треба тривалий час подумати. Скоріш, мені важко уявити їх виконання...І ця відповідь мені не подобається.

Насправді, питання хороші і над ними слід подумати ще.

Перша

Що мені відомо: цю книгу написав чоловік, який в принципі не дотичний до архітектури, але, на диво рецензентів, дуже цікаво підійшов до теми.

Коли я вчилась у старших класах - прогулювала школу, щоб читати книжки.

Після закінчення школи я почала працювати. За можливості, читала і там. А на вихідних брала книгу, термос з чаєм і йшла до "своїх місць", щоб вайбово читати там.

В принципі, це був мій справжній відпочинок - коли мозок відпочивав і проблеми переставали ними бути.
Окрім книг це було, хіба що, бродіння по місту із навушниками.

На сьогоднішній день, я чомусь перестала читати. І відпочивати також. Я постійно відчуваю напругу сильніше чи помірніше, але завжди.

Але ж припинити їх купляти я не перестала!
Тому, я придумала. Буду тут виставляти книгу, яку починаю, і після свої враження. Сподіваюсь, це буде дійсно мене заохочувати знаходити час на читання (і мені перестане бути соромно перед книжковими полицями).

Останнім часом багато складностей, але їх описувати зовсім немає бажання. Тож, напишу ліпше про цікаве.
НАРЕШТІ дивлюсь Twin Peaks! (так, треба було відкладати цей masterpiece до смерті Лінча). Дуже давно не була настільки у захваті від серіалу. Музика, картинка, сюжет, дрібні розважливі сцени, інтер'єри, кількість подій і так далі…

Дякую, агент Купер, завтра буду пекти вишневий пиріг!

Зранку купила абрикосів та горошку. Приготувала вдома спаржу та заварила гарячого чаю. Сіла працювати, пішов дощ.

Геть важко працюється. Але намагаюсь потроху, потроху просуватись. Хочеться нічого не робити і робити все можливе водночас.

Друзі на вихідні не приїдуть. Шкода, я купила хліба для своїх фірмових тостів. Доведеться сушити сухарі.

Все дивлюсь на придбану картину у подруги. Дуже подобається, хочу повішати. Для того треба замовити рамки для інших постерів, щоб скласти композицію на стіні.

Ще треба купити квитки для поїдки. Але не хочу, не подобається. Сумнівна поїздка, але доводиться довіритись долі і взяти з того позитивні емоції.

Це фото з останньої плівки дуже подобається.

Так хочу жити! Максимально наповнено. Бути якомога більше часу на вулиці, з людьми, з природою.
А ще дуже хочу працювати. Стільки ідей, бажань. Хочеться реалізовувати!
У відкритому вікні відчувається запах весни, то ж, певно, це мене і пробуджує з зимової сплячки.